У дослідженнях пам’яті вивчали «ефект дверного отвору»: переходячи між кімнатами, людям іноді важче пригадати те, що вони тримали в думці до переходу. Одна з гіпотез пов’язує це з межею між подіями. Поки ви йдете, обстановка змінюється, увага перемикається, а попередній намір уже не так легко відтворити.
Але двері не стирають думку. У подальших дослідах ефект проявлявся не завжди. Важливі умови завдання, навантаження на пам’ять і те, скільки всього людина тримає в голові водночас. Тому пояснення «винен дверний отвір» надто зручне для кожного випадку: іноді ви просто відволіклися на сповіщення, розмову чи нове завдання.
Якщо думка вислизнула, корисніше відновити послідовність, ніж сердитися на себе. Де ви були хвилину тому? Що тримали в руках? Яку дію збиралися завершити? Іноді досить однієї такої підказки: «я зайшла по зарядний пристрій, бо батарея майже розрядилася». А іноді нічого важливого не пригадується — і це теж не катастрофа. Один забутий похід на кухню нічого не говорить про вашу пам’ять загалом.
Зорі говорять. Вирішувати тобі.