Можна чудово вміти жити самостійно, любити свободу й водночас залишатися здатною на близькі стосунки. Тоді партнер - не милиця й не рятівник, а людина, яку ти обираєш.
А буває інша незалежність: просити не можна, залежати не можна, показувати слабке місце не можна. Бо якщо мені ніхто не потрібен, ніхто й не отримає можливості мене поранити.
У популярних астрологічних описах таку модель часто автоматично приписують Водолію, Стрільцю або ще якомусь «волелюбному» знаку. Це надто грубо. Спосіб будувати близькість не визначається одним Сонцем - навіть усередині астрологічного підходу для цього потрібна вся карта.
Тому сама незалежність не проблема.
Різниця з’являється в іншому: я обираю самостійність чи змушена постійно доводити собі, що ніколи нікого не потребую?
Зовні ці стани дуже схожі. А ось стосунки з них виходять зовсім різні.
Зорі говорять. Вирішувати тобі.